Про самольот...
 Все
 
Начать новую тему   Ответить на тему    Список форумов Украинский клуб любителей Jeep -> Путешествия и экспедиции
Предыдущая тема :: Следующая тема  
Автор Сообщение
RAPTOR
ДжипоДинозавр
OFFLINE


Зарегистрирован: 07.10.2010
Последнее посещение: 19.08.2018
Имя: Андрей
Возраст: 38
Сообщения: 5587
Откуда: Киев
Автомобиль:
WJ 4,7 Лим, черный; ВК-2 Over 3.0 D

СообщениеДобавлено: Ср 12 Ноября, 2014 10:20    Заголовок сообщения: Про самольот... Ответить с цитатой

Сіли ми в самольот.
Людей було не багато. Я сидів біля вікна , Олександрович спіцально мені такого білєта купив бо я там люблю сидіть і бояця, а він біля проходу, бо не може, бідолага, посередині сидіть. Між нами було пусте місце і я туди положив свої тіліфони, а пізніше і вільвєтовий піджак.
Сидимо. Люди заходять. Так нудно, я вам скажу, сидіть нічого не робить і на всіх дивиця - думать, чи не кого це ще не пре занять між нами з Олександровичом пусте місце, оте на яке я потом положив свій вільвєтовий піджак.
Всілися наче всі пасажири. Забігали стюардеси. Самольотчіки завели мотор, ну чі турбіни, вобщом, шось загуло. Я рішив сфотографіруваця - дурна примєта, но а вдруг розіб'ємся, найдуть тіліфона мого, а там фото моє біля ілюмінатора, ото його і намалюють на граніті... Вобщем він, Олександрович, мене сфоткав. Потім Олександрович всунув в уші наушники от айфона і сказав шо йде спать. Пішов. Заснув. Сказали пристібнуця. Пристібнулись, Олександрович пристібнувся зразу - шоб не будили. Хитрий. Самольотчіки включили задню і ми поїхали сначала назад на розворот, а потом вперед. Бистренько так доїхали до взльотної полоси і впірьот! Я зразу згадав Отче Наш, а потом рішив отправить жінці оту фотографію шо біля ілюмінатора, а то вдруг десь так впадем шо й тіліфона спасатєлі не найдуть. Знаю шо нізя, але відправив, якраз пішла вона тоді, коли передні колеса відірвались. Символічно, подумав я і знову згадав Отче Наш!
Полетіли. Нихто не хлопав. Нарешті всі набралися ума, подумав я, але потім згадав шо це регулярний рейс на якому цівілізовані люди літають регулярно, а не як ми дикуни в Єгіпєт, по гарячім путьовкам раз в пять років і збираємох хватопеком за два часа до самольота.
Наконєц-то я розгледів свою хату з висоти птічьєго польота. Хотя, хрєн я там шо розгледів - птічки туди не долітають. Короче, бачів приблізітєльно те місце, де стоїть моя хата. Зорієнтірувався по річці за городами.
Дальше тоска. Цілий час нічого не робив. Прочітав усі самольотні журнали, і про їхні шарові ціни в дютіфрі, і про приімущество зімовки в Таіланді і Лас-Вєгасі, тіпа в Кійові зимою холодно і дорого, а там жара і шара.
Час нічого не робити - думав тронусь. Поняв чого обично кормлять в самольотах - шоб хоч чімось людей занять. Можна було ще чікуху віскаря на двох з Олександровичом в терміналі давонуть, но він отказався, тіпа голова буде боліть потом, нннада брать 0,5. Но тут уже отказався я - тіпа ж в завязкі)))
Сталось чудо - Олександрович проснувся. Почали про шось говорить. Трохи відпустило. Але так захотілось жрать..., ранішню овсяночку з'їв стрес ще в аеропорту, перед відльотом. Олександрович придложив бутербродік - я отказався. Про шось поговорили. Знову забурчалотв животі. Знову открив самольотний журнал, знайшов якийся хотдог, бляяя, ціна 5€, їсти зразу перехотілось. Подумав, якої халепи він такий дорогий? Чітаю: булка, салат айсберг, шось там ше, а в кінці - соус пєста! О, тепер поняв, откуда така ціна - соус мабуть дуже дорого коштує, одна назва чого тільки варта.
Пішли з возиком стюардеси. Взяв шарової води. Попив. Два раза. І тут мене Олександрович вобше убив - каже шо нам ше час литіть. Без обіду. Оце підстава, подумав я. Він знову запропонував бутербродіки, але попередив шо вони "трошки" з часничком)), я знову отказався, але подумавши, спитав у нього чи він теж буде. Він сказав "канєшно"! Він достав по одному. Почали їсти. Бутербродіки були з телятинкою запеченою і чорним хлібом, підсушеним власноруч Олександровичем. З'їли, запили шаровою водичкою. Помацавши язиком свої зуби, я зрозумів - телятинки в них ще стільки, шо шватило б нам обом закусить оті не взяті 0,5. І тут Олександрович задав геніальне питання: а зубочистки в тебе є? Я навіть шоколадку з собою не взяв, а він про зубочистку пита))), таке ото придумав. І тут йому в його світлу голову прийшла геніальна мисль - почистить мясо з зубів целофановим пакєтіком. І шо ви думаєте, це в нього получілося. Поліз він опять в рюкзак, де лежали бутербродіки, одірвав від бутербродного пакєта два куски целофану (один собі, другий мені - він у нас вєжлівий, але я відмовився) і почав ковиряця целофаном у себе в зубах. Зрєліще нєзабиваємоє - роззявлений рот на весь самольот і кусочки телятинки, які розлітаюця у всі сторони! Перший впав йому на айфон. Я подумав - бутерброд: мясо по американські - надгризене яблуко під запеченою телятиною. Другий осколок вдарившись об переднє крєсло впав десь під ноги. Третій пролитів між спинками крєслів і скрився десь у сосєдніх пасажирів. Я остався чудом не задєтим. Чому несказано обрадувався. А тоді сталося чудо вдруге! Опять забігали стюардеси і сказали пристібнуця. Олександрович, як оказалось, попутав время прильоту. Слава Богу, подумав я і пристібнувся, а то шось так на Землю захотілося... Самольот почав знижаця. Начало качать і трясти. Глянув у вікно і побачив шо нічого не бачу - туман просто піпєц, блискуча турбіна на крилі аж потемнішала і до половини стала невидимою. Знову згадав Отче Наш. Но на етот раз всьо обошлось і самольот сів, правда так трошки, якось не так мягко як взлітав і потом начав рєзко тормозить, мені показалось шо я аж почув як АБС тріщить у кабіні самольотчіків. Якісь штуки зашевелились на турбіні. Приїхали. Хтось все ж таки не видержав і захлопав. Літає так часто як і я, проскочила думка в мене в голові. Почали собіраця і всі толкаючись попідскакували з місць і стали в проході як в маршруткі чи метро. Далі була обична самольотно висадочно паспортноконтрольна суєта і нічого інтірєсного.
А попереду нас чекав БургєрКінг на ЖД вокзалі Праги і чудові пєйзажі біля запльованих вокзальних остановок)))

_________________
"Я Родину свою люблю, но государство ненавижу" (с)
В деле защиты животных, водка на охоте, сделала больше, чем все Гринписы вместе взятые...

...грею, строю, мою...

опалення котли димарі каміни печі
Вернуться к началу
Игнорировать пользователя Посмотреть профиль Отправить личное сообщение Отправить сообщения электронной почты Посетить сайт автора  


Показать сообщения:   
Начать новую тему   Ответить на тему    Список форумов Украинский клуб любителей Jeep -> Путешествия и экспедиции Часовой пояс: EET (Europe)
Все
Страница 1 из 1

 
Перейти:  
Ты не можешь начинать темы
Ты не можешь отвечать на сообщения
Ты не можешь редактировать свои сообщения
Ты не можешь удалять свои сообщения
Ты не можешь голосовать в опросах
Вы не можете вкладывать файлы
Вы можете скачивать файлы


Написать администратору: admin@jeep.org.ua